Язык сайта
Выбрать язык / Choose language:
Ukranian
English
French
German
Japanese
Italian
Portuguese
Spanish
Danish
Chinese
Korean
Arabic
Czech
Estonian
Belarusian
Latvian
Greek
Finnish
Serbian
Bulgarian
Turkish
Приветствую Вас Гість
RSS
 
Главная Регистрация Вход
Каталог статей »
Палац - це ми!

Меню сайту

Категорії розділу
Школа педмастерства [6]
Работа с одаренными [2]
Методическая площадка [13]

Главная » Статьи » Психолого-методическая работа » Школа педмастерства

Топ 10 найкращих особистостей, котрі вплинули на розвиток освіти в Україні та внесли в неї щось нове
   У кожний період розвитку на освіту нашої держави мали вплив відомі постаті. Вони не тільки формували любов до культури рідної мови, навчання та багато чого, а і вводили в освіті нові правила, створювали кращі умови для самовдосконалення. За роки нашої незалежності освіта суттєво змінилась, а саме, були створені нові навчальні заклади для дітей з різних верств населення, молоді з особливими потребами. Також було піднято рівень української мови, зросли соціальні гарантії педагогам та учням. Крім того, було підвищено рівень фінансування освітніх закладів держави.
      На сучасну освіту мали вплив досить багато людей, а тому сьогодні вона значно змінилася. Ці люди не тільки створювали законопроекти, що мали на меті змінити якість освіти в державі, а й видавали наукові праці, які стали навчальними посібниками для дітей і педагогів. У цьому матеріалі зібрано відомості про найкращих особистостей, котрі вплинули на розвиток освіти в Україні та внесли в неї щось нове.

Лілія Гриневич
    Ця талановита жінка родом зі Львова внесла досить вагомі новинки в сучасну освіту. За фахом вона біохімік-викладач та економіст-менеджер. Пані Лілія працювала начальником управління освіти і науки, а у Варшавському та Колумбійському університетах здобувала знання з питань реформування освіти. Вона захистила кандидатську дисертацію на тему «Тенденції децентралізації управління освітою в сучасній Польщі».
      У 2002 році Лілія Гриневич очолила Центр тестових технологій Міжнародного фонду «Відродження». Тут вона почала розробляти систему зовнішнього незалежного оцінювання як для школярів, так і для абітурієнтів.  Саме її дослідження стали початком нової системи оцінювання якості знань, а саме запровадження на національному рівні  зовнішнього незалежного оцінювання.
      Із 2006 по 2009 рік Лілія Гриневич очолювала  управління освіти і науки Київської міської державної адміністрації.
      Крім цього, Лілія Гриневич створила Український Центр оцінювання якості освіти. Сьогодні вона займається науковою діяльністю в Національній академії педагогічних наук України. Лілія Гриневич - відмінник освіти України.

Іван Вакарчук
   З упевненістю можна сказати, що завдяки Івану Вакарчуку студенти з особливими потребами мають змогу здобувати знання. Саме цей міністр освіти і науки України зміг привернути увагу до інклюзивної освіти в нашій державі.  Інклюзивна освіта досить давно має поширення в розвинених країнах світу. А вже сьогодні вона розвивається і в України.
     Зокрема, Іван Вакарчук наголошував, що не можна розділяти здорових студентів і студентів з особливими потребами. Усі вони мають рівні права на отримання освіти. А тому держава повинна забезпечити якісну освіту для всіх студентів. Таким чином, були створені рівні умови для здобуття знань кожному студентові та учню.
        На цьому діяльність Івана Вакарчука не закінчилась. Він є прихильником гуманізації природничих наук і дисциплінарності в університетській освіті. Також  приділяє увагу філософії, |найновішим досягненням в науці.
        Із 2007 по 2010 рік він стає міністром ОСВІТИ і науки України.  У 2007  році Іван Вакарчук отримав звання «Герой  України».
        Крім того, він є автором понад 300 наукових праць, які були надруковані як|в українських, так і в зарубіжних засобах масової інформації. Зокрема, він випустив такі роботи: «Лекції із загальної теорії відносності" (1990 рік), «Квантова механіка», «Вступ до проблеми багатьох тіл (1999 рік), «Теорія зоряних спектрів» (2003 рік).
          Іван Вакарчук співпрацює з багатьма науковими журналами, де видає свої статті, котрі мають великий |вплив на сучасну освіту.

Ігор Лікарчук
        Цей видатний чоловік — виходець із родини педагогів. Він пішов стопами  батьків і все своє життя присвятив покращенню якості освіти в нашій державі.
         В роки незалежності держави Ігор Лікарчук працював над реформуванням освітніх процесів. Зокрема, у 1995-1996 роках входив у державну Комісію з реформування професійно-технічної освіти України. До 2005 року - очолював управління освіти і науки Київської облдержадміністрації, а також викладав у Київському обласному інституті післядипломної освіти педагогічних кадрів і працював у Переяслав-Хмельницькому державному педагогічному університеті імені Григорія Сковороди на посаді професора кафедри управління освітою.
        Із 2006 року Ігор Лікарчук очолює  Український центр оцінювання якості освіти. Він також є одним з ініціаторів та авторів курсів для школярів «Київщинознавство», «Основи біблійної історії та християнської етики». Ці курси мають місце в закладах освіти в Київській області для покращення знання учнів своєї історії.
         Крім цього, Ігор Лікарчук став автором проекту на Київщині, за котрим створювались мережі дитячих будинків змішаного типу для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування. Він також зініціював створення Київського обласного інституту післядипломної освіти педагогічних кадрів. Завдяки панові Лікарчуку діє музей історії освіти Київської області, а також виставки робіт педагогів та учнів.
        Ігор Лікарчук розробляв програми для курсів «Освітній менеджмент»,
«Освітній маркетинг» і «Правове забезпечення освітньої діяльності», що служать важливими матеріалами для навчання магістрів за спеціальністю «Управління закладом освіти». Використовуються вони у вищих навчальних закладах. Крім цього, Ігор Лікарчук написав методики атестації та ліцензування професійно-технічних закладів освіти.
      У 2004 році йому присвоїли звання заслуженого працівника освіти України. Іван Лікарчук є членом спеціалізованих фахових рад із захисту дисертаційних досліджень.

Василь Кремень
     Василь Кремень має величезний вплив на розвиток нової освіти в Україні. Він є науковцем у галузі соціогуманітарних наук і державним діячем. Із 1997 року Василь Кремень є президентом Академії педагогічних наук України. У 2000 році він стає академіком Національної академії наук України, у 1995 - академіком АНП України. У 1997 році йому присвоїли звання заслуженого діяча науки і техніки України, а у 2005 він стає лауреатом премії нашої держави в галузі науки та техніки.
     Василь Кремень здобував освіту в Київському державному університеті імені Т. Г. Шевченка, в якому також працював після закінчення навчання заступником декана філософського факультету. З 90-х років він працює в Адміністрації Президента України. Тут Василь Григорович керує службою з питань гуманітарної політики, є заступником директора управління внутрішньої політики. У 1999-2005 роках Василь Кремень стає міністром освіти і науки України.
      Василь Кремень має великий вплив на освіту в Україні. Зокрема, ті практичні кроки, котрі він здійснював, мали досить великий логічний зв'язок з його теоретичними дослідженнями. Так, Кремень не підтримував авторитарну систему освіти, яка була в нас досить поширеною. А тому завдяки цьому діячеві наша країна змогла перейти від авторитарної педагогіки до толерантної.  Це змогло наблизити Україну до розвинених європейських держав. І наша освіта почала розвиватись, утілюючи в життя нову освітню та наукову політику держави.
      Василь Кремень зміг допомогти загальноосвітній школі перейти до нових принципів у навчанні. Він є прибічником  дванадцятирічної системи освіти.      Завдяки цьому міністру уже у другому класі учні мають можливість вивчати іноземну мову. А українська мова здобула свій статус і вивчається кожним учнем як державна.
      Для старших класів стали доступними профільні курси. Крім того, вищі
навчальні заклади мають змогу приймати у свої лави набагато більше студентів. Також у навчальних закладах почали з'являтись комп'ютерні класи, що набагато покращило якість освіти. Для багатьох міст стала подарунком програма «Шкільний автобус». Також багато шкіл змогли отримати новітнє обладнання, яке допомагало у вивченні учнями  технологічних та математичних предметів.
      За часів свого міністерства Василь Кремень розпочинає дослідження, котрі допомогли би ввести зовнішнє незалежне оцінювання школярів та абітурієнтів. У травні 2005 року вища освіта України повністю була підготовлена до того, щоби приєднатись до Болонського процесу.
     У 2006 році завдяки Василю Кременю стало можливим отримати позику від світового банку. Це дало змогу допомогти освіті розвиватись, розрахуватися з боргами перед педагогами та науковцями.
      Таким чином, Василь Кремень зміг допомогти освітянам відчути себе потрібними, а дітям здобувати освіту набагато глибшу, з використанням новітніх технологій.

Станіслав  Ніколаєнко
       Станіслав Ніколаєнко став міністром освіти і науки України у 2005 році. Він займав цю посаду до 2007, провівши ряд важливих реформ в освіті нашої держави.
       Зокрема, у 2005 році Ніколаєнко приєднав нашу державу до Болонського процесу, підписавши Болонську декларацію в Бергені.
       У цьому ж році міністр допомагає студентам створити Всеукраїнську студентську раду, котра діяла при міністерстві освіти і науки України. Це був своєрідний консультативний орган, який займався питаннями студентського самоврядування. Уже через два роки Станіслав Ніколаєнко звертає увагу на гуртожитки, де мешкають студенти та запроваджує програму їх
упорядкування під назвою «Студентський та учнівський гуртожиток».
       Станіслав Ніколаєнко також підвищує рівень фінансування освіти. Так, завдяки йому воно зросло до 7 %. Крім цього, він переглядає принципи формування держзамовлення у вищих навчальним закладах. Завдяки цьому, починає зростати кількість студентів, котрі навчаються за рахунок держави.
       Завдяки діяльності Станіслава Ніколаєнка у 2008 році були ініційовані програми реформування освіти і науки в Україні. Він вводить програму, яка була спрямована на підтримку обдарованої молоді. Також починає діяти програма «Наука в університетах». Близько 300 шкіл нашої держави було оновлено. Також був створений державний проект «Школа майбутнього».  Станіслав Ніколаєнко ініціював в Україні державну програму соціального захисту дітей-інвалідів і дітей-сиріт «Дитинство», яка розрахована на 2007-2012 роки.
Олексій Онищенко
       Олексій Онищенко з 1992 року очолює Національну бібліотеку України імені В. І. Вернадського. За період свого директорства він зініціював структурні зміни в бібліотеці та підняв її до наукового рівня. Сьогодні ця бібліотека має значення соціального інституту.
       Завдяки Олексію Онищенку відділи рукописів та архівознавства були перетворені на Інститути. А сама бібліотека змогла відкрити такі центри, як бібліотечко-інформаційних технологій, консервації та реставрації, культурно-просвітницький та редакційно-видавничий.
       Також бібліотека отримала інформаційно-аналітичну службу. Наразі вона називається так: «Служба інформаційно-аналітичного забезпечення органів державної влади».
      Завдяки Олексію Онищенку,1996 рік приніс бібліотеці ще одне нововведення. Тут було відкрито спеціалізовану вчену раду з історичних і технічних наук, а також аспірантуру. Крім цього, відкрито Інститут біографічних досліджень.
       Цей  учений здійснив величезну роботу, котра сприяла відновленню історичної цілісності бібліотеки та її статусу державної.
       Крім того, Олексій Онищенко працює в НАН України, у Відділенні історії, філософії та права. Зокрема, він звертає увагу на соціокультурні процеси та тенденції, які вплинули на формування в нашій державі громадянського та інформаційного суспільства. Онищенко відіграв не останню роль в розвитку гуманітарної сфери. Під його керівництвом побачили світ чотири томи «Історії Національної академії наук України» та два томи «Історії національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського». Він сприяв виданню п'яти томів «Національної бібліографії України».
      Таким чином, очолювана Олексієм Онищенком бібліотека стає справжнім науково-інформаційним комплексом.
      У 2008 році йому вручили орден князя Ярослава Мудрого IV ступеня за й неймовірну працю на благо освіти України.

Валентин Зайчук
      Валентин Зайчук став міністром освіти і науки України в 1999 році. Він
здійснив чимало кроків для розвитку освіти в України. Крім цього, він був надзвичайним послом нашої держави у 2004 році. У 1994 році він стає кандидатом педагогічних наук, з 1999 року являється академіком АПНУ у відділі педагогіки та психології професійно-технічної освіти.
     Валентин Зайчук є автором і співавтором більше 80-ти наукових праць, котрі стосувались покращення якості освіти в Україні. Зокрема, він є автором монографії «Проблеми підготовки кадрів у ПТУ сільськогосподарського профілю в Україні (1965-1995)», у 2004 році за його допомогою видається підручник «Загальна психологія. Підручник», а у 2005 році книга «Проблеми законодавчої політики».
      У 2004 році Валентин Зайчук нагороджений орденом князя Ярослава Мудрого V ступеня.

Петро Таланчук
      Петрові Таланчуку випала можливість розбудовувати освіту для нашої вже незалежної України. Він став першим міністром освіти і науки України в незалежній державі (1992 рік). І саме завдяки йому стало можливим реформування нашої освіти, підвищення її якості. Так, за ініціативою Петра Таланчука було розроблено та затверджено Державну національну програму «Освіта. Україна XXI століття».
      Петро Таланчук у період своєї діяльності особливу увагу звернув на молодь, студентство та дітей з особливими потребами. Зокрема, він зініціював об'єднання науковців держави та педагогів для того, щоб запровадити принцип відкритого доступу до якісної вищої освіти кожному. З його легкої руки кожна людина могла здобувати знання, незалежно від стану свого здоров'я. У травні 1999 року був створений недержавний заклад освіти -    відкрито міжнародний університет розвитку людини «Україна». Він дозволяє кожній людині здобути вищу освіту. Особливо ж він спрямований на молодих людей, котрі мають фізичні вади, а також на дітей-сиріт і талановитих учнів. Крім того, цей університет приймає до свої лав студентів незахищених верств населення. Через певний час університет зміг розростись і відкрити свої філії в багатьох містах України.
      Крім цього, Петро Таланчук написав досить велику кількість монографій та підручників, запатентував власні винаходи.

Леся Оробець
       Ця тендітна жінка має неабиякий вплив на розвиток сучасної освіти в Україні. Вона являється з 2007 року членом Комітету з питань науки та освіти в Україні, а у 2008 році її обирають головою підкомітету з питань базової освіти.
       Леся Оробець за роки своєї діяльності змогла провести освітню реформу та забезпечити рівний доступ усім верствам населення до здобуття вищої освіти. Також вона забезпечила гарантії соціального захисту педагогів і студентів.
       Леся Оробець також бореться за здорове суспільство України, зокрема, виступає проти зловживання алкоголем і тюнокуріння.
       Вона є автором багатьох законопроектів, котрі були спрямовані на освіту в Україні. Так, у 2009 рої набув чинності закон «Про впровадження мораторію на закриття загально освітніх навчальних закладів у сільській місцевості», а у 2008 році побачив світ законопроект «Про прийняття за основу проекту Закону України про внесення змін   до  деяких   законодавчих   актів України з питань запровадження зовнішнього    незалежного    оцінювання якості освіти і встановлення відповідальності за порушення порядку проведення зовнішнього незалежного оцінювання знань та використання його результатів».
       Таким чином, пані Леся, домоглась підвищення якості освіти та покращення проведення зовнішнього тестування учнів. Наразі вона продовжує боротьбу за якісну освіту в Україні, захищаючи права не тільки освітян, а й учнів усіх навчальних закладів.




Володимир Полохало
       Володимир Полохало  мав великий вплив на розвиток сучасної освіти в Україні. Він виступав за реформування освітніх процесів, котрі допомогають кожному здобувати найповнішу освіту.
       Із 2007 року він стає головою Комітету Верховної Ради України з питань науки та освіти. У 2006 році Володимир Полохало працює головою підкомітету з питань інтелектуальної власності Комітету  науки і освіти. Крім того, він був провідним науковим працівником Інституту світової економіки та міжнародних відносин НАН України.
       З 1993 року Володимир Полохало засновує відомий в усій Україні журнал «Політична думка». Як політолог він з найбільшою точністю     прогнозував результати останніх виборів.
      Володимир Полохало є авторок низки праць, які друкувались у багатьох виданнях засобів масової інформації, є одним з діячів, котрий основну увагу звертав на якісну освіту підростаючого покоління.

Категория: Школа педмастерства | Добавил: drNata (20.10.2011) | Автор: Каминецкая Т.Г.
Просмотров: 958 | Рейтинг: 0.0/0
Всего комментариев: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
Пошук

Освіта














Друзі сайту

Форма входу


Статистика


Copyright Наталья Беркунская © 2018
Сайт управляється системою uCoz