Язык сайта
Выбрать язык / Choose language:
Ukranian
English
French
German
Japanese
Italian
Portuguese
Spanish
Danish
Chinese
Korean
Arabic
Czech
Estonian
Belarusian
Latvian
Greek
Finnish
Serbian
Bulgarian
Turkish
Приветствую Вас Гість
RSS
 
Главная Регистрация Вход
Каталог статей »
Палац - це ми!

Меню сайту

Категорії розділу
Шкатулка советов [14]

Главная » Статьи » Родительская страничка » Шкатулка советов

Як допомогти дитині адаптуватися до занять у гуртках Палацу творчості учнів

Як показали результати багатьох досліджень лікарів та психологів, у віці 5-6 років у фізіології та психіці дитини відбувається ряд важливих змін. Саме у цьому віці завершується повне формування кори головного мозку та тих його відділів, які відповідають за критичне та логічне мислення. У 5-6 років Ваша дитина вже стає повноцінною особистістю, формуючи власне відношення до навколишнього світу крізь призму свого «Я».

Саме через це дуже важливо допомогти дитині запобігти як фізичної, так і психічної перевтоми та допомогти адаптуватися до нових для неї реалій життя. Одним з найголовніших факторів, що потребують адаптації дитини, є зайняття дитини у гуртках та підготовка до школи. Коли дитина починається займатися у тих чи інших гуртках та секціях, слід пам’ятати що у віці 5-6 років вона ще не повністю сформована фізіологічно, тому максимальний рівень навантаження на неї необхідно визначати, виходячи із результатів досліджень лікарів-гігієністів – вона має складати не більше 30-45 хвилин, якщо займатися 2-3 рази на тиждень. Окрім того, дуже важливо пам’ятати, що дитина на зайняттях перевтомлюється, тому потребує відпочинку на протязі 1,5-2 годин після закінчення занять.

Психологи та педагоги позитивно висловлюються з приводу відвідування дитиною занять у гуртках та секціях, однак, не дивлячись на беззаперечну користь від занять, це питання продовжує обговорюватися у колі батьків, та їх думки з цього приводу є доволі неоднозначними. Вважається, що чим раніше дитина почне займатися музикою, танцями або малюванням, тим скоріше буде відбуватися формування кори головного мозку, а тому і нервова система, і психіка дитини розів’ються раніше. Деякі різновиди гурткової діяльності допомагають розвитку дрібної моторики рук, що оказує позитивний вплив на півкулі головного мозку. Заняття спортом, танцями координують рухи, корегують поставу, укріплюють м’язи, оздоровлюють та розвивають організм дитини.

Вік 5-6 років вважається оптимальним для занять у гуртках та секціях. Однак не рекомендується віддавати дитину одразу в декілька гуртків. Слід обирати не більше двох напрямків, які відповідають побажанням дитини та її нахилам. Якщо дитина буде займатися одразу у декількох гуртках та секціях, від надмірного перевантаження у неї може виникнути стрес, який призводе до дисфункції центральної нервової системи та правої півкулі, а також сповільнення розвитку лобних відділів, які відповідають за психічний розвиток, пам'ять та виховання.

У віці п’яти років завершує свій розвиток права півкуля головного мозку та відділи кори, які пов’язані із обробкою інформації, що поступає. Мозок ще якийсь час буде залишатися пластичним, тому нейропсихологічна корекція у віці від п’яти до семи років може бути дуже ефективною.

Окрім нових пізнавальних процесів (довільні пам'ять та увага, уява) з’являються ще особистісні особливості, які пов’язані із здатністю упорядковувати свої потреби та робити самостійні висновки про те, «що таке добре та що таке погане».

Тому головним у цьому віці є повноцінний контакт дитини зі світом: отримання різноманітної інформації від усіх органів почуття, а також розвиток просторового сприйняття, музичності, «образного мислення», почуття ритму.

Ще одно важливе правило – розвиток рухового відділу головного мозку (моторики, послідовності рухів, вправності), вслід за яким формуються лобні відділи, що забезпечують контроль та саморегуляцію (у тому числі довільну та емоційну).

Найважливішими заняттями, які закладають основи дитячого інтелекту, мають бути пов’язані із руховою активністю, розвитком сенсорної сфери (побачити, доторкнутися, почути, відчути аромат). Це сформує повноцінну зону просторового аналізу та синтезу, з якої виросте «внутрішній простір» інтелекту.

Саме у цьому віці вперше виникає довільність уваги та пам’яті, до цього часу всі ці процеси були не довільними. Від дитини у цьому віці потрібно вимагати концентруватися не лише на тому, що їй цікаво, емоційно зафарбовано. Зараз важливо ще докладати зусиль, планувати, «проговорювати» ці зусилля. Психофізіологічною основою для появлення деяких елементів довільності вже є. Але для того, щоб ці якості повноцінно розвивалися, вони мають бути затребуваними оточенням дитини: у родині, в дитячому садку, на дитячому майданчику тощо.

Як і раніше головним видом діяльності у цей період залишається гра. Однак зараз мова йдеться в першу чергу про самостійну, спонтанно організовану сюжетно-ролеву гру, що регулюється самими дітьми, а не про ігрові прийоми, якими користуються дорослі.

Іншими новими якостями є цілісна картина світу, моральна самосвідомість, ієрархія мотивів. Закінчується цей період дитячого розвитку кризою семи років, основними ознаками якого є манірність та втрата безпосередності. Психологічна готовність дитини до школи визначається окрім інтелектуальної також психофізіологічною, соціальною та особистою готовністю.

5-6-річна дитина стає самостійною, вона незалежна від дорослого, її відносини із дорослими поширюються. Розмови дитини та дорослих у цей час сконцентровані на дорослому світі, для дошкільника дуже важливо знати «як потрібно», він прагне до взаєморозуміння та співчування зі старшими. Завдяки дорослому дитина засвоює моральні закони, вчиться оцінювати свої вчинки та вчинки оточуючих її людей. Батьки стають для дитини зразком поведінки. Дошкільник дуже чутко сприймає зауваження та настанови дорослого, тому це є дуже сприятливим фактором для виховання, навчання, а також підготовки дитини до школи. По мірі засвоєння норм та правил поведінки вони стають тими мірами, якими дитина користується в оцінюванні інших людей. Однак примірити ці мірки до себе дитині буває дуже важко. Переживання, які охоплюють дитину та спонукають її до тих чи інших вчинків, закривають від неї зміст самих вчинків. Вмінням порівнювати себе із іншими дітьми дитина оволодіє у старшому дошкільному або навіть у молодшому шкільному віці і це стане основою для вірної самооцінки.

У дитини формується самосвідомість, яка виявляється у самооцінці та переосмисленні своїх переживань. Самооцінка формується наприкінці дошкільного віку та проявляється у вмінні виконувати практичні дії та моральних якостях, які виявляються у підкоренні або непідкоренні правилам поведінки, які притаманні тому чи іншому колективу. Наприклад, дитина може вірно оцінювати себе у малюванні, а переоцінювати себе у володінні грамотою. Критерії, якими користується дошкільник у самооцінці, залежать в першу чергу від педагога.

Діти, які мають високу самооцінку, почувають себе у дитячому колективі впевненіше, сміливіше, вони активні, проявляють свої зацікавлення, здібності, ставлять високі цілі. При низькій самооцінці все відбувається навпаки. Однак ще є занадто завищена самооцінка, яка може призвести до виникнення агресії та зарозумілості.

Популярність дитини в групі залежить від успіху, якого від досягає у сумісній діяльності з іншими дітьми. І якщо забезпечити успіх діяльності малоактивних шести річок, які не користуються популярністю серед дітей, це може призвести до зміни їх позиції у дитячому колективі та стати ефективним засобом нормалізації їх відносин із однолітками, підвищити впевненість у собі та самооцінку.

Так, дитина у дошкільному віці проходить шлях від «я сам», від відокремлення себе від дорослого до самосвідомості, до відкриття свого внутрішнього життя, пов’язаного із зовнішньою діяльністю.

Все ще велику зацікавленість дитина 5-6 річного віку спрямовує на сферу взаємовідносин між людьми. Оцінки дорослих піддаються критичному аналізу і порівнянню зі своїми власними. Під впливом цих оцінок уявлення дитини про «я» реальне та «я» ідеальне диференціюється більш чітко.

До цього періоду життя в дитини накопичується достатньо великий багаж знань, який продовжує інтенсивно поповнюватися. Дитина намагається поділитися своїми знаннями та враженнями з однолітками, що сприяє появленню пізнавальної мотивації у спілкуванні. З іншого боку, широкий кругозір дитини може бути фактором, який впливає позитивно на її успішність серед однолітків. Відбувається подальший розвиток пізнавальної сфери особистості дитини-дошкільника.

Розвиток довільності та вольових якостей дозволяють дитині цілеспрямовано долати певні труднощі, специфічних для дошкільника. Також розвивається супідрядність мотивів (наприклад, дитина може відмовитися від галасливої гри під час відпочинку дорослих).

З’являється зацікавленість у читанні та арифметиці. Ґрунтуючись на вмінні уявляти що-небудь, дитина може вирішувати прості геометричні задачі. Також дитина вже може запам’ятовувати щось цілеспрямовано.  

Окрім комунікативної розвивається плануюча функція мови, тобто дитина вчиться послідовно та логічно вибудовувати свої дії, розповідаючи про це. Розвивається само інструктування, яке допомагає дитині заздалегідь організовувати свою увагу на тій діяльності, якою потрібно займатися.

Старший дошкільник здатен розрізняти увесь спектр людських емоцій, в нього з’являються стійкі почуття та відносини. Формуються «вищі» почуття: інтелектуальні, моральні, естетичні.

До інтелектуальних почуттів можливо віднести:

  • цікавість;
  • почуття гумору;
  • здивування.

До естетичних почуттів можна віднести:

  • почуття прекрасного;
  • почуття героїчного.

До моральних почуттів відносяться:

  • почуття гордості;
  • почуття сорому;
  • почуття дружби.

На фоні емоційної залежності від оцінок дорослих у дитини розвивається необхідність признання, яка виражається у намаганні отримати схвалення та ствердження своєї значущості.

Доволі часто у цьому віці в дітей з’являється така риса, як брехливість, тобто навмисне та цілеспрямоване спотворення істини. Розвитку цієї риси сприяє порушення відносин батьків із дітьми, коли близький дорослий надмірною суворістю або негативним відношенням блокує розвиток у дитини позитивного самовідчуття, впевненості у своїх силах. І, щоб не втратити довіри дорослого, дитина починає придумувати виправдання своїм огріхам, перекладаючи провину на інших.

Моральне виховання старшого дошкільника багато в чому залежить від ступеню участі у ньому дорослого, так як саме у спілкуванні із дорослим дитина узнає, осмислює та інтерпретує моральні норми та правила. У дитини необхідно формувати навичку моральної поведінки. Цьому сприяє створення проблемних ситуацій та включення у них дітей у процесі повсякденного життя.

Виходячи з вищесказаного, процес адаптації дитини до занять у секціях та гуртках повинно бути побудовано, в першу чергу, на допомозі дитині у формуванні вірних відносин із колективом та викладачами. Для цього необхідно спілкуватися у дружній формі з дитиною, пояснюючи їй правила спільного існування у суспільстві та субординації, змалку формуючи його моральні якості. Також слід максимально спрямувати свою увагу на інтелектуальний розвиток дитини, так як саме у віці 5-6 років відбуваються найбільш значні зміни у психології дитини, які є визначальними для всього її життя, тому те, що буде в неї закладено, те й буде в наступному розвиватися та визначати її особистісні якості.

                                                                                                        Відділ методичної роботи

 

 

 

Категория: Шкатулка советов | Добавил: Veta (04.11.2015)
Просмотров: 176 | Рейтинг: 0.0/0
Всего комментариев: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
Пошук

Освіта














Друзі сайту

Форма входу


Статистика


Copyright Наталья Беркунская © 2018
Сайт управляється системою uCoz